+380 (50) 396-26-90

+380 (98) 070-07-20

+380 (93) 036-15-00

День	Години роботи	Перерва
Понеділок	09:00 - 18:00
Вівторок	09:00 - 18:00
Середа	09:00 - 18:00
Четвер	09:00 - 18:00
Пʼятниця	09:00 - 18:00
Субота	09:00 - 18:00
Неділя	09:00 - 15:00

ВелоPitStop - веломагазин, веломастерская

Велопохід через Альпи і Апенины

20 листопада 2018

Про поїздку за Європейськими велодоріжками ми замислювалися давно. Але завжди щось заважало. То часу немає, то грошей не вистачає, то з візами возитися не хотілося. Але в цьому році вирішили, що треба їхати не дивлячись ні на що. Тим більше, що візове питання відпало завдяки безвизу.

Учасники

Андрій

Юра

Сергій

З часом проведення походу ми визначилися відразу. Кінець липня – початок серпня. Самий благодатний час. Тепло, дощі по мінімуму, фруктів на деревах багато.

А ось маршрут планували дуже довго. Головна причина полягала в тому, що так як ми жодного разу там не були, то хотілося побувати відразу скрізь. Хотілося і велодоріжками покататися, і міста подивитися, і в горах поубиваться, і в морі, поніжитися. Майже пів року студіювали звіти, розглядали карти і в результаті буквально за пару тижнів до виїзду розродилися на маршрут. У загальних рисах: Старт в Німеччині з Мюнхена – рухаємося на південь – перетинаємо Альпи через Австрію та Італію – спускаємося з гір – доїжджаємо до Венеції і відпочиваємо день – потім на захід через Апенины виїжджаємо до узбережжя Лігурійського моря і вздовж нього до Генуї. Ну якось так.

Закидання.

Розглядали всі варіанти: і авіо, і автобуси, і жд, і навіть блаблакар. Зупинилися на автобусі. Тому що дешевше і простіше всього. Але є нюанси. Не всі автобуси беруть велосипеди. А так як автобуси крім пасажирів везуть дуже багато посилок, і якщо сідає на що проходить автобус, то може просто не бути місця для велосипедів у багажному відділенні.

До речі, саме ця причина стала вирішальною у виборі місця старту і фінішу. Вибирали такі автобуси, щоб ми сідали на кінцевих станціях. До точки старту в Мюнхен на автобусі Херсон-Карлсруе (квиток 2200 грн + 25 євро за велоипед) а додому їхали з Генуї на австобусе Генуя-Львів (квиток 3300 + 30 євро велосипед). І відносно недорого, і вели беруть, і посадка на кінцевих зупинках.

Пару слів про автобуси. Коли замовляєте квитки, то обов'язково уточнюйте у диспетчера можна перевозити велосипеди і скільки це коштує (вартість перевезення велосипеда 25-35 євро). Особливо, коли пропонують з пересадкою. І може виявитися так, що перший перевізник вели бере без проблем, а другий не бере. Як приклад: ми хотіли стартувати з Цюріха. Прямих автобусних рейсів немає (або є, але або незручно або дорого), є тільки з пересадкою. Запитали про вели, нам відповідають «веземо». І тільки коли я зайшов на сайт перевізника на якого нам треба було пересідати, я дізнався, що велосипеди вони не перевозять. Зателефонував диспетчеру, сказав їй про це і почув у відповідь: «ой, точно. Вони не беруть велосипеди».

Харчування.

Вже кілька років ми їздимо практично автономно. Весь запас продуктів це домашні заготовки. Сушимо м'ясо і овочі. Беремо крупи, мед, родзинки, курагу, трохи сала і сухарів. І за великим рахунком, нам з місцевих продуктів потрібна тільки вода. Вранці каша солодка, в обід-каша з м'ясом, на вечерю суп або борщ.

Що б не морочити голову з готуванням, перейшли на запарювання каш в термосі. Просто шикарно виходить. Увечері в термос каші сипнув, залив окропом і вранці сніданок готовий. Точно так само вранці. У термоса каша+м'ясо+окріп закинули і повноцінним гарячим обідом забезпечені. Причому кожен їсть саме те, що хоче і скільки хоче.

Спорядження:

Тут все стандартно: велосипеди, намет, спальники, теплі речі, газ і тд. Єдине, про що хочу особливо згадати, так це про велосумки. В цьому році дозрів на сумки Ortlieb. Довго вибирав обсяг. Вони є 25 літрів пари, 40 літрів і 70. 25-літрові зазвичай вішають на перед. У комплекті з 40-а літровими це як раз те що треба. Але у мене немає куди кріпити передні, тому взяв собі 70-і літрові Ortlieb Back-Roller Pro Classic чорнокрасного кольору. Сумками залишився дуже задоволений. На багажник і встановлюються і знімаються за секунди. Надійно фіксуються на багажнику без якихось додаткових пристосувань. Захист від води супер. Пам'ятайте влітку в Генуї міст впав під час бурі? Так от, тоді ночували ми 60 кілометрах від Генуї. Ліло і гриміло всю ніч. Велосумки ночували на вулиці на велосипеді. Трохи змокла тільки одна сумка (всередину потрапило 50 грам води), і то тільки тому, що я з вечора полінувався її нормально застебнути.

І ще в цьому велопоході повноцінно випробував самонадувающийся килимок. У мене Thermarest ProLite. В коротких виїздах, типу 2-3 ночівлі, я особливих переваг перед звичайним карематом не відчув. Але 2-3 тижні це вже інше. Спати в рази комфортніше і приємніше.

Зв'язок і навігація:

Для навігації використовували навігатор Гармін і в смартфоні мапсми. Мапс ми дуже виручав коли треба було знайти що-то, наприклад, магазин.

Для зв'язку взяли дві сімки Лайкомобайл. Одну залишили вдома, а одну взяли з собою (між лакомобайлом розмови безкоштовні ) За 390 грн купили пакет який давав 4 гб інтернету на 30 днів. Нам з головою вистачило 4 гіга і на все. І на зв'язок, і подивитися погоду, і карти довантажити.

Дорога на старт 27.07-29.07.

Як я вже писав, у Мюнхен ми добиралися автобусом. Виїзд 27.07.18 з Херсона в 19,30. Своїм ходом приїхали на автовокзал. Знайшли автобус і почали пакуватися. Вели пакували як в поїзд. Переднє колесо знімаєш і привызываешь до рами. Всі пакуєш в чохол. Водії весь час ходили поруч робили удивленнокруглые очі і недвозначно натякали, що це вони везти не зможуть. Але наші запевнення, що ми вже домовилися з фірмою-перевізником за 25 євро за велосипед, подіяли і ми без будь-яких проблем завантажили запаковані велосипеди і баули в багажний відсік. З собою в салон взяли тільки документи і їжу.

Дорога до Мюнхена повинна була зайняти майже дві доби. Ми дуже переживали, що буде важко. Але, за фактом переїзд пройшов дуже навіть нормально. Автобус був старенький, але комфортний. Майже всю дорогу крутили кіно. Єдине, що в туалет тільки на зупинках і чай/кава робили тільки один раз.

Поки їхали, переконалися в тому, що правильно зробили, що сідали на кінцевій. На що проходить навряд чи ми влізли з велосипедами. Дуже багато посилок передають з автобусами.

Кордон проходили довго. Близько 7-ї години. Огляд речей був і на нашій стороні і в поляків. Всі виходили з автобуса і зі своїми речами проходили через «телевізор». Велосипеди ми з автобуса навіть не діставали. На огляд йшли тільки з баулами.

У Євросоюз можна ввозити м'ясо, сало, сир і тд. Тому трохи переживали за сушене м'ясо і сало. У нас У кожного, приблизно, по кілограму і того і того було. Але, як розповідали бувалі, на таку кількість буржуйські прикордонники особливо не звертають увагу. Пройшли без проблем.

Як тільки в'їхали в Польщі відразу ж здивувало якість доріг. Кілька разів, прокидаючись вночі, не міг зрозуміти чому ми стоїмо. Мотор працює, а автобус коштує. А коли відкривав очі, то розумів дерева за вікном вогнів, що автобус їде.

Регулярно зупинялися на санітарні зупинки. Це щось. Величезні туалети, з шикарною сантехнікою, з гарячою водою, чисті до блиску. Після побаченого туалети на наших автовокзалах просто вбивають своєю убогістю.

День перший 29.07.18

Звикли до автобуса. Друга ніч пройшла просто чудово. Дуже навіть нормально і комфортно себе почуваємо.

Коли зупинилися в Лейпцигу, то вразила кількість велосипедів на вулицях. Їх багато. Вони скрізь. І на дорогах, і на парковка. І старі, і нові. І пристебнуті, і не пристебнуті. Тисячі.

До Мюнхена приїхали близько 16:00.

Збираємося і їдемо. Наші перші метри по Німеччині J

По навігатору їхати дуже добре ))

Практично відразу в'їжджаємо в паркову зону. Велосипедистів багато.

Хочемо потрапити в центр міста, але вздовж дороги немає бажання, тому по парку їдемо паралельно дорозі. Велоифраструктура просто фантастична. Доріжок багато. Розмітка. Окремі світлофори. Ми німого ошелешені. І начебто знали про це, і фото/відео бачили, але коли самі потрапили... просто немає слів.

Покаталися по місту. Красиво.

На дорогах автомобілів мало. Зате велосипедів навіть більше, ніж можуть пропустити велодоріжки. В цей день я вперше в житті потрапив у велосипедну пробку. В одному місці, що б проїхати перехрестя, довелося чекати два велосипедних світлофора.

Багато туристів. Досить часто чуємо російську мову.

Зробивши петельку по центру міста, знову виїхали в парк і пехали дволь річки Ізар.

По обох берегах річки тягнеться такий собі Гідропарк з пляжами. Але дуже довгий. Через річку багато мостів. Практично всі тільки пішохідно-велосипедними.

Велодоріжки по обох берегах. Дуже багато відпочиваючих.

Майже всі на велосипедах. Велосипеди і найдавніші і супер-пупер наворочені.

Також багато азіатів. Під мостами у них цілі табори розбиті.

По дорозі зустрілася кафешка. Вирішили відзначити приїзд до Німеччини справжнім місцевим пивом (ціна 2,4-3 євро за пляшку).

За планом ми повинні були відразу виїхати з міста і вгору по річці проїхати кілометрів 20, і десь там зупинитися на ночівлю.

Але що таке план? І чому ми не повинні його порушувати? )))) Вирішили сьогодні далеко не їхати, а заночувати десь прямо тут. Фактично в межах міста. Знайшли непогане місце, поставили намет біля самої води.

Трохи переживали, так як не знали, як реагують на намети мастные жителі і особливо поліція. Але виявилося ніяк ніхто на нас не реагує. Крім нас ще бачили і намети і просто в спальниках люди ночували біля річки.

Перший день пройшов відмінно ))

Проїхали близько 30 км http://www.gpsies.com/map.do?fileId=nzbcthwudsecgqby

День другий 30.07.18

Ніч пройшла просто чудово. Відмінна погода, комарів немає. Ніхто і нічого не завадило нам добре відпочити.

Швидко снідаємо, збираємося в дорогу.

Їдемо на південь. Рухаємося по досить густонаселеному району.

Але в деяких місцях велодоріжки прокладені так продумано, що складається враження ніби їдеш далеко від цивілізації.

Дуже багато велодоріжок прокладені не для того, щоб потрапити з точки А в точку Б, а саме для прогулянок. Наприклад, їдеш вздовж дороги і велодоріжка йде в бік. Сварачиваем. Кілометри 3-4 їдемо, крутимо, набираємо і скидаємо висоту і виїжджаємо знову на дорозі уздовж якої і їхали, але всього метрах в 500 від того місця де сварачивали.

Виїхали до каналу. Велодоріжка вздовж нього просто казка. І це саме велодоріжка. На автомобілі туди не можна.

Вже видно гори

Велосипедистів дуже багато. І старі, і молоді, і діти. І поодинці, і групами. І спортсмени на шоссерах, і домогосподарки на ситибайках. Звернули увагу, що дуже мало хто котиться в прогулянковому режимі. Всі викручують досить активно.

Вчора, коли ми їхали по Мюнхену, думали що так багато велосипедистів тому що неділю. А в будні виявилося все точно також.

Проїжджаємо невеликі містечка. Біля кожної хати, біля кожного під'їзду стоїть по кілька велосипедів

Рельєф змінився. Почалися підйоми.

У лісі знайшли багато ожини

По дорозі проїхали повз дитячого наметового табору. Табір дуже великий. На фото напевно 1/10 частину. Бачили групи дітей з рюкзаками йшли по стежках в гори.

Навколо все чисто й акуратно. Таке враження, що навіть трава зачесана. І не тільки в містечках, але і скрізь

В одному з містечок побачили супермаркет. Вирішили зайти подивитися місцеві ціни і заодно купити що-небудь до обіду. Ціни цілком прийнятні. Порівняно з нашими, приблизно в 1,5 рази вище.

Так як основні продукти у нас були свої, то докуповували тільки різні вкусняшки. Вирішили купити по пляшечці пива на обід (адже ми в Німеччині, як же тут без пива ;) ).

Ми вперше зайшли в німецький супермаркет, тому почували себе трохи невпевнено. Повне незнання німецької мови так само давало про себе знати. Знайшли пиво. Дуже здивувалися цінами. Ціна на банкове пиво була близько 50 центів. Але на всіх пивних цінниках крім ціни було щось написано типу «бла бла бла 25 центів». Ми між собою почали це обговорювати. Може це якийсь податок, може заставу, може бути все що завгодно. Ми вирішили задати питання продавщиці. Юра ламаною англійською спробував сформулювати питання. Нашому здивуванню не було меж, коли продавщиця відповіла російською )). Коротше, нам дуже пощастило, що вона була російською. Вона трохи ввела нас у курс справи. Виявилося, що на всіх товарах у пляшках і банках (вода, пиво, вино і т. д) указу ціна з урахуванням вартості тари. Тобто якщо на ціннику 50 центів, 25 з них це вартість тари. А тару можна здати тут же в супермаркеті в спеціальному автоматі. Правда автомат не давав готівку, він давав чек яким можна розплатитися в цьому супермаркеті. Але теж дуже навіть нічого.

Значить, ми взяли 6 баночок пива. Заплатили за них 3 євро. Пиво випили, банки здали. Отримали чек на 1,5 євро. Вийшло, що ми купили пиво всього за 25 центів. Це всього 8-8,5 грн! Отриманий чек на 1,5 був успішно обміняний на товар в цьому ж супермаркеті. Купивши товар на 1,62 ми доплатили готівкою всього 12 центів!

Німеччина на подобалася все більше і більше.

Проїжджаємо багато невеликих містечок. Все дуже чистенько і акуратно.

На виїзді з міста Бад-Тельця знайшли дуже зручне місце для ночівлі. На іншій стороні річки містечко. Але на берегах настільки багато дерев і зелені, що близьке присутність цивілізації взагалі не відчувалося і не напружувало.

Проїхали близько 60 км http://www.gpsies.com/map.do?fileId=iquqvlmmrrokxpva

День третій 31.07.18

Прокинулися, упаковались і в шлях. Продовжуємо рух вздовж річки Ізар.

Як і вчора котимо тільки велодоріжками. Вже починаємо звикати до цього. Відмінне покриття, місця для відпочинку, шикарні покажчики.

Гори все ближче і ближче. Потихеньку починаємо набирати висоту. Але повільно і не напряжно.

Біля одного з магазинчиків знайшли 12-и місний велосипед

І ось вже починаються гори. Велодоріжка йде уздовж траси

то йде в бік від дороги і рухається по схилах гір

а то проходить через саму гору

а на виїзді з тунелю шикарне гірське озеро

Вид просто дух захоплюють

В черговий раз трек відводить від дороги. Починаються підйоми. Іноді доводиться спішуватися. Якість гірських грунтовок відмінне. Скрізь рівно і красиво.

Я вже згадував про те, що часто прокладають велодоріжки саме в прогулянкових цілях. Тобто якщо вам треба швидко доїхати, то дотримуйтеся доріг. А якщо хочете отримати задоволення від природи, то котитеся велодоріжками. Буде набагато важче, довше, але зате ви в повній мірі відчуєте місцеві визначні пам'ятки. Такі петлі велодоріжок нам будуть зустрічатися на всьому шляху і в Німеччині і в Австрії та в Італії. Іноді вони вели в якийсь маленький містечко, іноді до якоїсь пам'ятки, а іноді просто заводила серпантином на найближчу вершину і спускала на дорогу практично до того місця звідки ви з'їхали з дороги.

Ми вже практично під'їхали до кордону Німеччина-Австрія. І всі чекали, що ось-ось у який-небудь посаду або хоча б мишу. Але виявилося на кордоні немає нічого. Взагалі нічого.

Ось я стою на кордоні між двома державами

Велодоріжки Австрія зустріла нас більш крутими підйомами

смачним морозивом (70 центів штука)

Виїхали до озера Ахензее. Вона вважається найбільшим і найкрасивішим з усіх альпійських озер в австрійському Тіролі. Відпочиваючих дуже багато. Воно і зрозуміло – курорт

Озеро досить довге. Поїхали вздовж нього в надійний знайти місце для стоянки. Дорога вздовж озера тільки для пішоходів і велосипедів. По дорозі на іншому березі начебто і автомобілі їздили.

Довго шукали зручне місце. Або смужка берега дуже вузька, або облаштовані пляжі. В одному місці на пляжі вдалося вибрати місце. Намет вирішили не ставити. Погода просто супер. Та й уваги менше залучати будемо.

Вода досить прохолодна, але купатися можна

Увечері довго міркували про те, як вони в це озеро яхти доставляють. Їх там неміряно.

До вечора, недалеко від нас, зібралася компанія відпочиваючих. Вони до пів ночі пили пиво, їли сосиски і пірнали з найближчих яхт. Трохи напружували. Але вони вели себе абсолютно не агресивно і годині о другій ночі розійшлися. А ми міцно проспали до ранку.

Проїхали близько 70 км http://www.gpsies.com/map.do?fileId=qlezyefcllbtedzh

День четвертий 01.08.18

Вранці Серьога здійснюючи ранковий туалет пройшовся до місця відпочинку наших нічних сусідів. Приходить і каже, мовляв, там ящик пива від німців залишився. Ми з Юрою думали що він приколюється. Але хвилин через 10 я в туалет пішов. І треба ж, дійсно, у воді охолоджувався пак баночного пива. Так що, неждано-негадано, нам дістався невеликий трофей ))

На берегах озера, в маленьких заплавах і заливчиках дуже багато різної живності. Людей не бояться взагалі.

Практично відразу, як ми доїхали до кінця озера, почався спуск в Тирольскую долину. Перший раз в житті побачив ліхтарі в лісі. А на деяких ліхтарях ще й розетки були.

Дуже багато тунелів

Містечка в гірській місцевості дуже специфічні. Вузенькі вулички, будинки щільно один до одного, тротуарів практично немає.

Не дивлячись на те, що тут дуже складний рельєф, є залізниця. А для того, щоб поїзди могли дертися по схилах, між рейок покладена зубчаста рейка, а на поїздах, посередині між коліс, було зубчате колесо. І цим колесом паровоз зубчастої рейки затягував поїзд наверх.

Спустились в долину и поехали в сторону Инсбрука. Велосипедных дорожек много и пользуются ими люди довольно активно. Спортсменов мало. В основном туристы и местные жители.

Долина не интересная. Пейзажи однообразные. Река грязная.

По дороге угостились местными яблоками. Абсолютно бесплатно.

Заехали в местный супермаркет. Купили хлеба. Со скидкой 25%. Оказалось, что во многих магазинах на выходе возле касс стоит стеллаж на котором товар с вот-вот заканчивающимся сроком годности продают со скидками. И еще почти каждый супермаркет раздает бесплатный WiFi.

На обед решили остановиться в красивом месте у реки. Серега отошел в кусты в туалет. А вернулся с велосипедным колесом :). Отличное переднее колесо. Обод мавик, втулка деор, спицы дтшки, покрышка топовая. Состояние нульцевое. Говорит лежало в воде на берегу. Как оно там оказалось?