Велопохід по сходу України 2010

Веломандрівка по сходу України.

Частина перша

Все почалося з того , що я хотів зробити невелике велоподорож, а дружина хотіла поїхати до мами. Знайшли компромісне рішення – їдемо до її мами, тільки дружина з сином на поїзді, а я велосипедом. Але так, як моя теща живе на краю географії (селище Білокуракине в Луганській області, а це як-не-приблизно сімсот км від Херсона) всю дорогу на веле я звичайно не подужав би. Тому порішили так: до Донецька разом, а потім я своїм ходом (приблизно 250 км). Коли почав розглядати карту на предмет вибору маршруту побачив, що від Білокуракине до Харкова теж приблизно 250 км. В результаті прорисовалась нитка маршруту: з Херсона до Донецька поїздом, далі велосипедом Донецьк-Горлівка-Артемівськ-Лисичанськ-Рубіжне-Старобільськ-Білокуракине-Сватова-Куп'янськ-Чугуїв-Харків. З Харкова в Херсон поїздом.

Вообщем, зібралися і поїхали. У Донецьк приїхало близько 8 ранку поїздом Херсон-Ясинованое. Було трохи часу між поїздами і я залишивши дружину з речами на вокзалі поїхав з сином на "донбас арену" (їздили трамваєм тому на фото вела нету  ). Всередину стадіону не заходили, просто поблукали поруч. Стадіон сподобався.

Близько 11 годин відправивши своїх поїздом далі, я рвонув за ними своїм ходом. Дорога від Донецька до Горлівки сподобалася (приблизно 50 км). Легкий вітерець в спину, дорожнє покриття гладке, легкі пагорби, причому спуски довше ніж підйоми.

У Горлівці поповнив запаси води, з'їв морозиво, сфоткал вів і поїхав на Артемівськ.

Донецькі пейзажі

Тут треба зробити невеличкий відступ: в дорогу випросив у сина мобільний телефон т. к. в ньому є ЖПС. Всі фотки робив цим телефоном. Що я там не так натискав не знаю, але коли вдома сів фотки на комп перекинути виявилося, що втрачено три чверті фотографій.

У Артемовк доїхав без пригод. Пагорби стали вище, а дорога гірше. У самому Артемівську дороги вкрай огидні, а на виїзді (їхав через якусь промзону) від доріг залишилося одне напрямок. Швидкість 5 км/год більше не виходило. Але нічого благополучно виїхав і Лисичанськ.

Дорога на від Артемівська до Лисичанська запам'яталася спусками і підйомами, спусками і підйомами, спусками і підйомами... Причому досить крутими... і довгими... і выматывающими... Почав замислюватися, а чи не багато лія на себе взяв... Може, ну його на фіг все... На спусках швидкість до 60 км/год без викручування педалями, на підйомах все частіше і частіше пішки...
Перед самим Лисичанському вирішив зупинитися на нічліг (на спідометрі 140 км).

Попереду вітер гнав дуже великі і чорні хмари в яких періодично проблескивали блискавки. З'їхав з дороги, заїхав в посадку, поставив намет, повечеряв, ліг спати. Вночі прокинувся – хтось недалеко розмовляв. Ніч, чисте поле, голоси, один... Коротше страшно було. А коли вранці виліз з намету виявилося метрах в п'ятистах від мене дві фури ночували.

Зібрався і поїхав далі на Рубіжне. Дорога мокра, калюжі. Вчасно зупинився на ночівлю, а то накрив би дощик. Від Лисичанська до Рубіжного дорога постійно вниз. Дорога дуже погана. Дуже круті Спуски і взимку бачити рясно посипають сіллю. Коли переїжджав через Сіверський Донець пошкодував, що спінінг з собою не взяв... була така думка.

Від Рубіжного до Старобільська нічого цікавого. Дорога нормальна, але дуже круті підйоми. Перед самим Старобільському спуск був класний розігнався до 65 км/год. Від Старобільська до Білокуракине приблизно все теж. Спуски і підйоми, Підйоми довше спусків. Дуже набридають. Але зате реально бачиш, що ти в чужих краях.

До 14.00 був на місці. На спідометрі 252 км. Перша частина маршруту пройдено. Пару днів - борщ, пиріжки, самогоночка...
 

Частина друга

Виїзд з Беолокуракино на Сватів почався довгим і крутим підйомом, до яких я вже почав звикати. Коли я видерся на самий верх, подув досить сильний зустрічний вітер. Пагорби стали значно нижче ніж в Артемівську-Лисичанську. І ось так назустріч вітру проїхав 50 км до Сватова.

Від Сватова до Куп'янська пагорби практично закінчилися, були навіть практично рівні ділянки (сильно нагадують рідні краї) але постійний сильний зустрічний вітер напружував.

Проїхавши кілометрів за 20 Куп'янськ вирішив зупинитися на ночівлю. Але спогади про переживання першої одиночної ночівлі змусили подумати про інших варіантах. Проїхавши ще 20 км, побачив с. Шевченоково, за селищем стояла заправкя, і я попросився переночувати у них на території. Спав міцно і спокійно. Денний пробіг 150 км. до Речі, вранці розговорився з одним із заправників, він розповів, що вночі в Куп'янську був сильний дощ. Тобто якщо б я заночував у запланованому місці той намок б. Другий раз пронесло.

Утром встал, собрался и в дорогу. До конечной точки каких то 90-100 км. Проехал Чугуев и без остановок на Харьков. 

Дорога и пейзажи почти как дома. Раздражает сильный встречный ветер, но в отличии от вчерашнего порывистый. Иногда порывы были такие что почти останавливался.  
К Харькову подъехал к одиннадцати часам. Так как поезд домой у меня был в 21,37 то я решил устроить небольшой обед с послеобеденным сном. Около 15,00 я заехал в Харьков.

Покатался по городу. 



Очень много велосипедистов. С некоторыми пообщался. Так потихоньку, не торопясь, перемещался я в сторону жд вокзала. 

Як тільки я подьехал до будівлі вокзалу з неба обрушилася сильна злива. Буквально 30 сек затримки і я промок до нитки. Ось так за одну поїздку три рази пронесло...
Трохи очікування поїзда, суперечки з провідником з приводу велосипеда, завантаження у вагон, дорога... і нарешті вдома.

Ну ось і все. На спідометрі 501 км (з урахуванням дороги додому від жд ). Задоволений