Велопохід "Від Казантипу до Коктебеля". Крим 2012

У зв'язку з тим, що моя сім'я все травневі свята проведе у бабусі, то я вирішив скористатися ситуацією і поїздку по Криму продовжити до кінця вихідних. Можна було б після проходження наміченого маршруту до Керчі самостійно проїхатися по березі Чорного моря до Сімферополя. На цьому і порішили.

Стартували рано-вранці 30 квітня. Завантажилися в поїзд Миколаїв-Керч.
Досить нормально розташувались. Велосипеди у тамбур

а ми на місця, згідно куплених квитків.

До першої години дня дісталися до потрібної станції і успішно вивантажилися і зібралися.

Зібравшись і запакувавшись посунули в бік Казантипу. Доехам до Семенівки побачили Азовське море. Вирішили зупинитися на перекус. Звичайно ж не змогли утриматися від купання. Вода казка )).

Непоспішаючи доїхали до Щолкіно. Першим ділом вирішили заїхати на Казантип. На самому в'їзді на мис біля нас зупинилася машина з людьми у камуфляжній формі. Побачивши нас, вони почали радісно розповідати нам, що тут заповідник і велосипедистам без спеціального дозволу туди не можна. І дозвіл треба брати десь в «офісі» і коштує 30 грн з людини. І взагалі вони з задоволенням би нас пропустили але правила є правила...(Питання до знаючим: Наскільки правомірні їх дії? Дійсно потрібні ці дозволи?).

Не довго думаючи я з самим байдужим виглядом сказав, що дозволів у нас немає, тому ми поїмо далі і хрін з ним з цим мисом. Моєю відповіддю люди в формі були дуже здивовані. У них навіть особи посмутніли, напевно настрій зіпсувався ))).

Але нам то на мис хотілося потрапити. Ми поїхали ніби як на виїзд, але метрів через 200 згорнули в перший-ліпший провулок і між будинками козячими стежками таки заїхали на мис. З верху вид на море просто шикарний.


Трохи поблукавши по Казантипу йдуть далі. Час йшло до вечора і пора було шукати місце для ночівлі. Вирішили ночувати на березі Казантипської затоки. З одного боку море, з іншого – хвойний ліс. Краса!

Вранці прокинулися, викупалися, зібралися і в шлях.

Від'їхавши з півкілометра зустрілися з групою велотуристів з Волгограда. Допомогли їм вирішити невелику технічну проблемку

і поїхали далі.



По дорозі нам зустрічалися тільки велотуристи ))


Шлях наш лежав до Генеральських пляжів. Їхали не поспішаючи і максимально насолоджувалися краєвидами.

По дорозі заїхали поповнити запаси в п. Золоте. Тут біля магазину перекусили з велотуристами з Києва.

Поле Золотого трохи блуканули на грунтовках. Довго їхали (а іноді і йшли)

поки не вийшли до моря.

Перекусили

Відпочили

Пофоткались


І далі поїхали. На ночівлю зупинилися на косі між Чокракским озером і бухтою Морської Піхоти з шикарним видом на мис Зюк.


Вранці насилу прокинувшись

висунулися в бік Керчі. І години до 12 були на місці. Тут наші дороги повинні були розійтися. У планах ми всі повинні були сісти на швидкісний дизель Керч-Миколаїв але я до Владиславівки а дядя Валєра, Ігор і Данило додому в Херсон. Але виявилося, що квитків немає. Тому я сів на Керь-Джанкой а Ігор з родиною залишилися в Керчі до наступного дня. Часу вони не втрачали і дуже цікаво провели час обстеживши Керч і околиці.




Я ж тим часом выгрузился під Владиславовке

і поїхав у напрямку Феодосії. У планах було дістатися до Курортного і заночувати в Лисячій бухті. Потім уздовж моря до Привітного, а від туди через Білогірськ на Сімферополь.
Погода дуже зіпсувалася, а з погодою трохи зіпсувався настрій. Вечоріє, дороги не знаю та ще й погода гидка. Сильний зустрічно-боковий вітер, сильний туман. Біля Феодосії трохи виглянуло сонце.

Ніби стало веселіше. Але на під'їзді до Коктебелю знову вітер і туман. На фото видно полохо, але нагорі начебто нормально, а внизу такий туман, що море я побачив тільки коли спустився до пляжу.

Часу до сутінків залишалося мало і я вирішив ночувати в Коктебелі. Знайшов наметове містечко і поставив там намет. Погода зіпсувалася повністю. Нічого в тумані не видно. Бридко, огидно...

Вранці прокинувся ніби зовсім в іншому місці. М'яке сонечко, спокійне море, красивий пейзаж. Аж їхати не хотілося.

Поснідав, зібрався і в шлях. Проїхав Коктебель

Дуже красиві види. Постійно зупинявся, щоб помилуватися краєвидами.


Доїхав до Щебетовки. Вирішив зайти в магазин поповнити кой-які припаси. І тут трапляється непередбачене. Підходячи до магазину нога невдало зісковзує з бордюру і я подворачиваю ногу. Набряку немає, але коли рухаю ногою досить відчутно болить. Далі їхати якось очковато.

Вирішую з'їхати в Лисячу бухту (магазин був якраз біля повороту на Курортне) деньок пофилонить, а там видно буде. Дорога до бухти виявилася значно важче і довше ніж я розраховував. Одне приємно – ну дуже мальовничі місця.


Потихеньку дістався до місця відпочинку

Ставлю намет, і до самого вечора тільки й займаюся тим, що валяюся на пляжі і купаюся.
Вранці встав – але нога трохи болить. Вирішив не ризикувати. Повернув назад на Владиславовку. По дорозі заїхав у Феодосію яку день тому проїхав повз. У Владиславовке мені треба було бути до 16 години, а в Феодосію я приїхав до дев'яти. Тому заїхав на пляж, припаркувався в куточку і до двох годин засмагав і купався.

Потім не поспішаючи доїхав до Владиславівки, там на поїзд і додому.

Начебто все.

Мені сподобалося )).

PS у Данила в його 11 років це перший серйозний виїзд. До цього він з батьком тільки по місту в парк і назад катався. Тримався молодцем.

PPS велотуристів у Криму ну дуже багато ))